Пам’ятаєте себе в дитинстві? Ви теж намагалися привернути увагу дорослих різними способами? Сучасні діти не відрізняються від нас. Але через те, що вони народжуються вже з телефоном у руках, то й способи привернути увагу в них інші. Чули про sadfishing, але досі не знаєте, що таке седфішинг? Це коли людина (часто дитина чи підліток) публікує в Інтернеті тривожні, самокритичні та негативні заяви, щоб на неї звернули увагу.
Багатьох батьків це не може не лякати. Але чи небезпечно це? Чи варто насправді реагувати? WomanEL розповість усе, що потрібно знати про седфішинг, що це таке і що робити, якщо ваша дитина піддалася тренду.
Що таке седфішинг? Чи є це абсолютно новим явищем у соціальних мережах?
Згідно з визначенням, опублікованим у журналі Journal of American College Health 2022 року, sadfishing відноситься до користувачів соціальних мереж, які перебільшують свій емоційний стан у Мережі, щоб викликати співчуття. Це також може стосуватися поведінки людини, яка використовує свої емоційні проблеми для залучення аудиторії в соціальних мережах. Метою зазвичай є привернення уваги або пошук підтвердження. Наскільки ми можемо судити, вперше цей термін був використаний у січні 2019 року журналісткою Ребеккою Рід.
Рід використовувала це слово для опису постів Кендалл Дженнер в Instagram, у яких модель скаржилася на свої прищі. У жовтні того ж року, після того як про це повідомили інші журналісти, було висловлено припущення, що це слово використовують хулігани щодо дітей, які пишуть про свої проблеми в соціальних мережах.
До появи соціальних мереж діти, звичайно, використовували інші способи поведінки, щоб спробувати привернути до себе увагу, викликати співчуття тощо. Будь то одяг, негативна, ризикована або зухвала поведінка, акторство, драматичні вирази, дії або афекти – ідея пошуку уваги, безумовно, не є новою ні для дітей, ні для дорослих.
Мабуть, основними мотивами, що діють у підлітковому мозку, є прагнення до уваги та схвалення, пише Purewow. Серед інших причин можна назвати бажання користувача контролювати свою розповідь або «вібрацію», впоратися з емоційним болем або самотністю чи отримати співчуття після незручної події. Можливо, вони намагаються заманити назад того, хто кинув, образив або припинив із ними стосунки. Існує також імовірність того, що причиною такої поведінки є серйозні проблеми з психічним здоров’ям, які не варто ігнорувати.
Якщо вашій дитині сумно, зробіть ці 5 речей. Вони миттєво покращать її самопочуття.
Що батьки можуть зробити з «седфішингом»?
Якщо дитина почала поводитися так, що її тягне в седфішинг, батьки/вихователі мають обов’язково розглянути такі варіанти:
- Звернутися по професійну допомогу до ліцензованого або уповноваженого терапевта/експерта.
- Поговоріть із дитиною в м’якій, підтримуючій і неосудливій манері. Запитуйте і слухайте; не висміюйте. І дайте їй зрозуміти, що ви беззастережно готові підтримати її в усьому, що б із нею не відбувалося.
- Якщо бачите, що дитина готова до розмови, з’ясуйте, що відбувається. Якщо причиною такої поведінки є щось конкретне, постарайтеся розповісти їм про можливі негативні наслідки седфішингу (наприклад, привернення неправильної уваги з боку хуліганів у соцмережах, осуд з боку друзів, посилення негативних почуттів, емоцій і переконань, якщо вони не отримають бажаної відповіді).
- Вивчіть потенційні можливості спілкування зі здоровими однолітками, ситуації, заняття, клуби та хобі.
- Подумайте про те, щоб обмежити участь у соціальних мережах або певних додатках, забезпечивши їх здоровою підтримкою з боку однолітків, громадських/цікавих заходів або фахівця.
- Продовжуйте підтримувати, але при цьому делікатно спілкуватися з ними, завжди практикуючи активне вислуховування без осуду.
Коли слід турбуватися про седфішинг?
Якщо хтось, чи то підліток, чи то навіть дорослий, проявляє хронічний і тривожний садфішинг, і особливо якщо контент, що розміщується ним, передбачає будь-який вид самоушкодження або інші ризиковані/небезпечні форми поведінки, не можна зволікати.
Не підкріплюючи нездорової поведінки, спрямованої на привернення уваги, і не демонструючи надмірного страху або занепокоєння, розгляньте будь-яку із запропонованих вище пропозицій, починаючи зі спроби залучити дитину до розмови.
Оскільки мотивом «седфішингу» часто є прагнення привернути до себе увагу, ігнорування може призвести до того, що «седфішер» почне «посилювати свою гру» або навіть поводитися агресивно, відчувши, що нікому нема до нього діла і ніхто не відгукнувся на його крик про допомогу. Це може негативно й небезпечно посилити нездорові думки та поведінку, навіть якщо насправді метою було просто привернення уваги.
Ваша дитина вважає, що вона – тварина? Дізнайтеся, що таке теріантропи і як цей рух став модним.