Голодомор 1932–1933 років – болючою рана в історії України, адже це не лише трагедія, це свідома політика, геноцид українського народу, спрямований на його винищення, організований керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР шляхом створення штучного масового голоду, нагадує WomanEL.
Уявіть собі: нескінченні лани, стигла пшениця, що хвилями котиться полем. Цей образ міг би бути символом благополуччя, але в ті роки він став свідченням жаху. Люди, які впродовж поколінь годували себе та світ, залишилися без хліба. Радянська влада не тільки відбирала зерно, а й впроваджувала «закон про п’ять колосків», караючи навіть дітей за спробу врятуватися від голоду.
Голодомор – це не наслідок природних катаклізмів чи неврожаю. Це була продумана акція, спрямована на придушення опору українців. Колективізація, конфіскація зерна, блокада сіл – усе це стало зброєю проти тих, хто прагнув свободи та незалежності.
За різними оцінками, від голоду загинули мільйони людей. Чоловіки, жінки, діти – цілі родини зникали.
Кожну четверту суботу листопада Україна вшановує жертв Голодомору. Запалити свічку – це не лише акт пам’яті, а й обіцянка: ми не забудемо, ми не дозволимо, щоб це повторилося.
У сучасному світі важливо говорити про цю трагедію, адже визнання Голодомору геноцидом – це крок до справедливості. Українці борються за те, щоб світ знав правду, щоб наші предки не залишилися безіменними в історії.
Пам’ять про Голодомор – це не лише про минуле. Це нагадування про те, як важливо боротися за свободу та людську гідність. За кожним колоском стоїть життя, наповнене надіями, мріями, любов’ю.
О 16:00 запаліть свічку, щоб вшанувати пам’ять жертв Голодомору.