Богдан Єрмохін, депортований підліток із Маріуполя, який повернувся в Україну на своє 18-річчя у листопаді 2023 року, розповів про свій нелегкий шлях до свободи в новому інтерв’ю. Його історія вражає сміливістю та наполегливістю, що дозволили йому вижити і повернутися на Батьківщину, пише WomanEL.
Богдан залишився без батьків ще у 2014 році, жив у Маріуполі у гуртожитку, під опікою директора свого навчального закладу. Коли розпочалися бойові дії, підліток разом з іншими залишився у місті без документів, грошей і зв’язку. Перші дні були надзвичайно важкими: не було світла, їжу доводилося шукати у зруйнованих магазинах, навколо панував хаос і смерть. Йому пропонували виїхати через «зелений коридор», але він відмовився, що зрештою врятувало йому життя, адже ті, хто виїхав, були розстріляні.
Коли російські війська напали місто, його опікун покинув його і поїхав з Маріуполя, а Богдана депортували до окупованого Донецька, а потім — до Підмосков’я, де його влаштували у російську родину. Богдан неодноразово намагався втекти, але його затримували. Коли він звернувся до уповноваженої з прав людини у РФ Тетяни Москалькової із заявою про повернення в Україну, його спроби нарешті увінчалися успіхом.
Без батьків я залишився у 2014 році. Ми жили бідно у маленькому домі, батько пив, мама намагалася допомогти мені та старшій сестрі. Батько бив нас і маму. Я жив у Маріуполі у гуртожитку, і знав, що буде повномасштабна війна. Говорив своєму опікуну про це, ніхто не вірив. Коли все почалося, було дійсно страшно. Навколо вибухи, їжу складно було знайти. Нас підлітків залишилось четверо. Не було документів, грошей, зв’язку, нічого. Навколо трупи. Перші три дні ми пересиділи, світла не було, їжу шукали у магазинах. Поліції вже не було, будував план, як виїхати з міста. Мені пропонували через «зелений коридор», я відмовився, а потім дізнався, що тих людей, які виїхали, розстріляли. На початок повномасштабного вторгнення мені було 16 років, я був під опікою директора свого навчального закладу. Коли російські війська зайшли у місто, мій опікун забрав документи й поїхав з міста. Я був вивезений на територію окупованого Донецьку, звідти мене повезли на територію Підмосков’я і влаштували в російську родину. Одного дня я встав, типу на навчання, хотів втекти через кордон із Білорусією, але мене затримали. Я думав все, у мене не буде шансу,
розповів підліток.
На момент повернення в Україну Богдан мав за плечима численні спроби втечі, погрози призову до російської армії та чималі страждання. Його повернення було результатом довгих і важких зусиль, у яких значну роль відіграли українські журналісти й адміністрація президента України. Богдан став символом боротьби за справедливість і прикладом для інших дітей, яких незаконно вивезли до Росії.
Другий раз, коли намагався втекти, мене тиждень шукали, але все одного знайшли. Що краще, жити й думати, що тебе можуть вбити, чи ризикнути, і тобі можливо пощастить? Мені сказали, що це була остання крапля і все тепер буде інакше. Була зустріч із Москальковою, там я сказав, що хочу в Україну. І в той же день мені сказали, що їм надійшла заява від уповноваженого з прав людини, все зроблять. Наступні дні, дзвінок у двері – повістка. Я хотів в Україну, але не таким шляхом, це було перед моїм 18-річчям. Мій останній шанс було винести це на публіку. Мені допомогли, серед них адміністрація президента України. Півтора року я намагався повернутися в Україну, отримував повістку в російську армію, проробляв довгий шлях і тепер я вдома,
додав Богдан.
Єрмохін також поділився своїми враженнями від фільму «20 днів у Маріуполі», де були показані кадри з його загиблими родичами та друзями. Він наголосив на необхідності об’єднання зусиль для порятунку дітей, які перебувають у подібних ситуаціях, і закликав до рішучих дій проти російської пропаганди й насильства.
Коли летів із Росії до Білорусі, я боявся всього, може мене отруїти захочуть, може літак зіб’ють або вб’ють. Коли перетинав кордон України і Білорусі — я щасливий став. Розплакався вперше і не вірив. Я півтора року воював із цим, і цей момент не забути. Я ще в старості буду про це згадувати. Це довгий шлях, досвід і приклад для всіх дітей, що не можна боятися, що можна говорити про це, приклад російської пропаганди, проти якої я пішов. Навіть зараз, ми розмовляємо, а якусь дитину катують, це може бути кожної секунди. Підлітків садять у в’язницю, їм ламають пальці, вони в крові. Треба всім об’єднатися і йти в одному напрямку. У моєму випадку, кожний журналіст, який писав про це, рятував моє життя, і так може бути з кожною дитиною, яку вивезли у Росію,
наголошує він.
Богдан Єрмохін повернувся до України, пройшовши випробування і ставши символом стійкості й мужності у боротьбі за свої права та свободу.
Нагадаємо, нещодавно Іван Дорн розкрив свою позицію щодо війни і рідної мови.