Творці антиутопій пропонують безліч лякаючих варіантів майбутнього — жорсткий тоталітаризм, де Старший Брат слідкує за кожним, соціальна нерівність, торгівля часом або нашестя кіборгів. У 75-у річницю створення найвідомішого роману-антиутопії ХХ століття, «1984» Джорджа Орвелла, WomanEL пропонує 8 найцікавіших екранізацій антиутопій, на які варто звернути увагу.
«Метрополіс», 1927
«Метрополіс» вийшов на екрани ще у далекому 1927 році, але він і зараз вважається одним з найбільших кінотворів. А образи з цього шедевру можна виявити у фільмах «Матриця» та «Той, що біжить по лезу».
Екранізація роману Теа фон Гарбоу — це історія про нерівність та експлуатацію. Для свого часу «Метрополіс» був сміливим і революційним фільмом, завдяки чому став одним зі стовпів раннього німого кіно.
Створюючи стрічку, німецький режисер Фріц Ланг надихався естетикою кубізму, Баугаузу й оперою веймарського періоду. У цій німий крупнобюджетной постановці Фріцу Лангу вдалося створити органічний синтез таких напрямків, як експресіонізм та нова речовинність.
«451 градус за Фаренгейтом», 1966
В основі стрічки — однойменний роман геніального письменника Рея Бредбері, який воістину випередив свій час як мінімум на півстоліття.
Фільм французького режисера Франсуа Трюффо з’явився через 13 років після виходу роману Бредбері у 1953 році. Це його перший кольоровий і єдиний фільм, знятий англійською мовою.
У тоталітарному суспільстві майбутнього читання заборонено законом. Людей, які знищують книги називаються «пожежними», одним з них є головний герой Гай Монтег.
Він живе звичайним життям, поки не зустрічає молоду дівчину, яка змушує його переосмислити свою професію і засумніватися в ідеології суспільства щодо викорінення книг.
Ця екранізація не претендує на абсолютно достовірний виклад книги, але передає значимість літературної культури для людського духу і розвитку особистості.
«Той, що біжить по лезу», 1982
Один з найкрасивіших фільмів в історії, заснований на книзі прадідуся всього кіперпанка Філіпа Діка «Чи мріють андроїди про електроовець?».
В альтернативному майбутньому чорну роботу виконують андроїди, яких також називають реплікантів. Зовні вони не відрізняються від людей, але перевершують тих фізичною силою і інтелектом. Але не всі репліканти готові миритися з положенням рабів.
Ця стрічка ніколи не була «народним» кіно, як «Матриця» і свого часу навіть провалилася в прокаті. Але врешті-решт вона знайшла свою віддану аудиторію, стала культовою і вплинула на багато картин в стилях неонуар і кіберпанк.
Стрічка витримала випробування часом та навіть отримала сиквел у 2017 році.
«1984», 1984
Друга екранізація роману Джорджа Оруелла «1984», одного з найпохмуріших серед книжкових антиутопій.
Стрічка з Джоном Гертом в головній ролі відмінно демонструє всім відому сюжетну складову роману про жорстокий тоталітарний режим та можливості опору.
Фільм Майкла Редфорда точно відповідає сюжету роману (на відміну від більш вільної першої кіноадаптації) та часто цитується у світовій культурі.
«1984» викликає гнітюче почуття не тільки з-за показаного соціуму, але й через лякаючі паралелі між вигаданим і нашим власним світом.
«Матриця», 1999
Стрічка Лани й Ліллі Вачовських порушує складні філософські та релігійні теми й зображує майбутнє, у якому реальність насправді виявляється симуляцією.
У 1999 році фільм приніс його авторкам чотири «Оскари» й став знаковою роботою для Кіану Рівза.
Стрічка справила величезний вплив не тільки на індустрію кіно, а й на популярну культуру, моду й дизайн. «Матриця» й досі є одним з найстильніших фільмів в історії кіно, який можна переглядати нескінченно.
«Особлива думка», 2002
Фантастичний трилер-антіутопія, знята за мотивами однойменної повісті Філіпа Кіндреда Діка, піднімає такі важлива теми, як «зростаюча розмитість між реальним і віртуальним».
Система правосуддя діє на базі відділу, який запобігає злочинам до їх вчинення. В рамках експериментальної програми злочинний відділ дізнається про майбутній злочин через бачення трьох провидців. Але в одного з них існує «особлива думка», яка відрізняється від інших.
«Еквілібріум», 2002
Фільм говорить з глядачем на вкрай цікаву тему стерильного беземоційного суспільства. Режисер зробив стрічку із явним підлітковим максималізмом.
Але іноді ми й справді потребуємо таких наївних і щирих фільмів. Навіть якщо вони з тріском провалюються в прокаті, як це сталося з «Еквілібріум».
Єдиним ворогом тоталітарного уряду стають людські емоції. Заради контролю почуттів практикується повсюдний примусовий прийом ліків «Прозіум».
Головний герой — цинічний і жорсткий Джон Престон служить в загоні запобігання «емоційних злочинів». Але одного разу обставини змушують його пропустити чергову таблетку «Прозіума».
«Час», 2011
Тема антиутопії з’явилася в кіно давно, але творцям цього фантастичного трилера вдалося знайти новий оригінальний сюжетний хід. У майбутньому гроші повністю зникають з обігу, а найціннішою валютою є час.
Люди припиняють старіти у 25 років, але всі з народження опиняються у нерівних умовах. Таймер багатіїв показує сотні років, а бідні змушені тяжко працювати заради нового дня життя.
Як і більшість науково-фантастичних фільмів, антиутопії — це спосіб осмислити реальні й потенційні проблеми нашої життєдіяльності. Можливо, наша добірка зможе перевернути вашу свідомість і змусити задуматися, чи в правильному напрямку ми рухаємося.
Про те, що таке «антиутопічна мода» можна дізнатись тут.