Усі діти – як і всі люди – зляться. Гнів – це реакція організму на боротьбу, щоб убезпечити нас, коли ми відчуваємо загрозу. Зрозуміло, це вірно і для дітей. А оскільки в дітей не до кінця розвинена лобова кора головного мозку, що допомагає їм саморегулюватися, вони ще більше схильні виходити з себе, коли зляться. Як же навчити дитину висловлювати гнів правильно?
На щастя, у міру розвитку мозку діти набувають здатності конструктивно керувати своїм гнівом – якщо тільки вони живуть у будинку, де гнів регулюється здоровими методами. WomanEL поділиться з вами порадами.
Як навчити дитину висловлювати гнів: почніть із себе
Ви, ймовірно, вмієте зберігати спокій, коли все йде добре. Героїчні зусилля потрібні для того, щоб зберігати спокій, коли ситуація стає неспокійною. Але крик на розгнівану дитину посилює те, що вона вже відчуває, а саме, що вона в небезпеці. Ви можете не розуміти, чому вона вважає, що їй загрожує небезпека, коли вона щойно вдарила свого молодшого брата, але дитина, яка кричить, – це дитина, що відчуває загрозу і захищається. Тому ваш гнів тільки посилить бурю.
Якщо ви маєте звичку кричати на своїх дітей, знайте, що ви моделюєте поведінку, яку ваша дитина обов’язково скопіює. Буває важко втриматися від того, щоб не накричати на дитину, але якщо ви піддастеся цій спокусі, то не чекайте, що ваша дитина навчиться контролювати себе. Ваша дитина вчиться, спостерігаючи за вами, як справлятися з розбіжностями та конфліктами.
Ваш спокій, навіть коли вона злиться, допомагає дитині почуватися в безпеці. Це розвиває нейронні шляхи в мозку, які вимикають реакцію «бій або втеча» і дають змогу лобовій корі, «мозку міркування», узяти гору.
Седфішинг – це лякаючий тренд у соцмережах. Дізнайтеся, що це таке і чому підлітки це роблять.
Пам’ятайте, що всі почуття допустимі
Коли людина злиться, вона не заспокоїться, поки не відчує, що її почули. Тому, коли ваша дитина висловлює гнів, найкраще, що ви можете зробити, – це вислухати її і визнати, що вона засмучена і чому. Вам не обов’язково погоджуватися з її доводами, щоб зрозуміти, що вона злиться і має на це право.
Тому в цей момент не кажіть дитині, щоб вона заспокоїлася або поводилася пристойно. Це тільки змусить вашу дитину загострити ситуацію, намагаючись змусити вас почути. Замість цього відкрийте двері для спілкування: «Ти, напевно, дуже сердишся, раз так зі мною розмовляєш. Ти можеш розповісти мені, що сталося, не при цьому не кричати?».
Пізніше, звісно, коли ваша дитина заспокоїться, ви можете поговорити про відповідний тон або мову: «Ти був такий злий раніше, що накричав на мене. Я завжди хочу знати, коли ти засмучений, і завжди постараюся допомогти. Тобі не потрібно кричати на мене, щоб змусити мене слухати. Вірно?». Зазвичай у цей момент, оскільки ваша дитина тепер відчуває, що її почули, вона спонтанно вибачається.
Ні, ви не заохочуєте погану поведінку. Пам’ятайте, що всі емоції прийнятні, тільки дії потрібно обмежувати. Коли ви просите дітей «придушити» свої емоції, ці почуття більше не перебувають під свідомим контролем. Тож вони вириватимуться назовні, що підвищує ймовірність того, що у вашої дитини буде короткий запал. Якщо ж емоції дозволені, дитина може прийняти їх, а не намагатися придушити. Це дає їй достатній когнітивний контроль над почуттями, щоб вона могла почати висловлювати їх словами, а не бити. І з часом її словесний вираз стає більш стриманим і доречним.
Як навчити дитину висловлювати гнів: допоможіть їй зрозуміти, коли напруга наростає
Коли діти перебувають у стані повного викиду адреналіну та інших нейромедіаторів «боротьби або втечі», їм здається, що це надзвичайна ситуація, і вони борються за своє життя. У цей момент керувати імпульсами гніву практично неможливо, до них дуже важко достукатися, і все, що ми можемо запропонувати, – це безпечний притулок, поки буря проноситься над ними.
Але якщо ви допоможете дитині помітити, коли вона починає дратуватися, і навчитися заспокоювати себе, у неї буде набагато менше істерик. Поки вона маленька, ви маєте знати її сигнали і вживати превентивних заходів – вивести з продуктового магазину. Коли вона підросте, ви зможете вказувати їй на це:
- «Милий, ти засмучуєшся. Давай усі разом зробимо глибокий вдих і розберемося з цим».
- «Я знаю, що це важко. І ти можеш впоратися з цим. Я тут, щоб допомогти».
Дайте дитині способи керувати своїми імпульсами гніву в момент
Дітям потрібні навички, щоб керувати своїм гнівом у потрібний момент. Коли ваша дитина заспокоїться, складіть разом із нею список конструктивних способів впоратися з емоціями. Дозвольте їй написати або додати картинки, щоб вона почувалася господарем списку. Повісьте список на холодильник і покажіть, як ви самі використовуєте його, коли злитеся: «Я починаю дратуватися, тому перевіряю наш список. О, думаю, я увімкну музику і станцюю, щоб виплеснути своє розчарування!».
Ось кілька ідей від Peaceful parent happy kids, які допоможуть вам почати:
- Навчіть дитину користуватися кнопкою «ПАУЗА», вдихаючи на чотири рахунки через ніс, а потім видихаючи на вісім через рот.
- Візьміть два м’які м’ячики; дайте їй один і продемонструйте, як вона зганяє роздратування на м’якому м’ячику.
- Увімкніть музику і виконайте «танець гніву».
- Маленькі діти часто вважають корисним тупати ногами, коли зляться. Не хвилюйтеся, це краще, ніж штовхати сестру або стіну, а з часом вони почнуть використовувати слова.
- Якщо дитина трохи старша, можна запропонувати їй намалювати або написати на папері те, через що вона злиться, а потім люто розірвати це на дрібні шматочки.
Одне зауваження з приводу фізичного вираження гніву. Пам’ятайте, що лікує не виплеск агресії, який може ще більше розлютити людину (адже він сигналізує про те, що настала надзвичайна ситуація!). Тілу може допомогти розрядка напруги, але це може статися і під час танцю.
Як навчити дитину висловлювати гнів: проводьте профілактику
Кожному з батьків необхідно виробити деякі звички «емоційного коучингу», які допоможуть вашій дитині почуватися в безпеці та зв’язку, а також допоможуть їй впоратися з емоційними проблемами, з якими всі діти стикаються в повсякденному житті. До таких звичок належать:
- Емпатія. Реагуйте на все, що висловлює дитина, зі співчуттям і повагою, навіть якщо ви встановлюєте обмеження. Ви не зможете бути емпатичним 24 години на добу 7 днів на тиждень. Просто працюйте над збільшенням цього показника.
- Особливий час: щодня проводьте з кожною дитиною щонайменше 15 хвилин сам на сам, просто спілкуючись і насолоджуючись дитиною.
- Рутини. Щоб ваша дитина знала, чого очікувати, це допомагає дітям почуватися в безпеці.
- Приймайте всі емоції, які висловлює ваша дитина, і зробіть так, щоб їй було безпечно плакати, коли їй це необхідно.
- Час притискатися один до одного: щоранку, вночі та в проміжках між ними, щоб підвищити почуття безпеки вашої дитини.
- Жваві рухи та сміх. Переконайтеся, що у кожної дитини є можливість щодня сміятися животом протягом щонайменше 10 хвилин, переважно займаючись із нею фізичною активністю.
Дуже важливо, щоб діти гралися самостійно. Причому навіть новонароджені! Ось як їм це допоможе в розвитку.