У розмові з Сергієм Жаданом Ліна Костенко поділилася іменами молодих українських авторів. Вони сьогодні говорять від імені покоління, що вчиться жити під сиренами й хоронить рідних у віршах, розповідає WomanEL.
Як пише Люкс ФМ, серед тих, кого назвала Костенко, є автори, чиї книги ще попереду. І є ті, хто вже не з нами, вони загинули на фронті, боронячи Україну. Їхні тексти залишилися замість них. І, можливо, саме вони найточніше передають, що значить жити в наш час.
Зараз Рубікон, зараз вже не просто нові, талановиті люди приходять. Вони приходять з таким досвідом… Це буде література зовсім інша. Я тільки молюсь, щоб вони вижили. Але їх стільки загинуло, що треба буде про них написати, – наголосила Костенко.
Максим Кривцов
Поет, фотограф, доброволець, молодший сержант. Вірші писав просто з фронту. Був учасником боїв на сході, його світлини не раз з’являлися у провідних українських медіа.
У кожному рядку сила, яка не потребує зайвих прикрас. Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2024, посмертно), автор збірки «Вірші з бійниці».
Ілля Чернілевський
Поет, композитор, перекладач. Загинув, захищаючи Україну. Його творчість живе у піснях, які нині співають на передовій. У його віршах – біль тих, хто більше не повернеться.
У 2011 році Ілля видав збірку «Розділимо простір» – російською, бо на той час вона була для нього природною мовою письма. Понад десятиліття працював у сфері художнього перекладу, озвучував пісні до відомих стрічок для студій Disney, Universal, Sony.
Олена Герасим’юк
Парамедикиня «Госпітальєрів», авторка гострих, глибоких віршів. Вона не просто волонтерка, а голос людей, які бачили смерть і залишилися живими. Її поезія пахне порохом і кров’ю, а кожен рядок як фіксація болю, як свідчення часу. Серед доміших книжок – «Глухота», «Розстрільний Календар» та «Тюремна пісня».
Ярина Чорногуз
Поетеса нового покоління, яка тримає в руках не лише перо, а й автомат. Волонтерка, військова розвідниця, бойова медикиня Збройних сил України, лауреатка Шевченківської премії. Її збірки читають на фронті і в тилу.
Дебютна поетична збірка «Як вигинається воєнне коло» вийшла у 2020 році — це був поетичний реквієм коханому, Миколі Сорочуку (Красному), який загинув на передовій 22 січня того ж року від кулі снайпера. У 2023 році вийшла її друга книжка — «[dasein: оборона присутності]».
Третя збірка, «Нічийний шафран», побачила світ у 2025 році. Ярина пише так, ніби від кожного рядка залежить життя, і часто саме так воно і є.
Любов Якимчук
Авторка збірки «Абрикоси Донбасу». У її текстах дим зруйнованих міст, і спогади про дитинство, яке розчавила війна. Її відзначили не тільки в Україні, а й за кордоном, зокрема, американський фонд Ковалевих.
Сьогодні їхні вірші не просто поезія, а документація нової епохи. Їх читають на блокпостах, у вагонах евакуації, на кухнях переселених сімей. Їхні імена варто пам’ятати. Бо саме вони говорять словами, які не забуваються…
Також для вас крилаті вислови відомої поетеси Ліни Костенко.