Дислексія — це порушення здатності до навчання, яке проявляється у вигляді розладу читання. Людина не може правильно розпізнавати літери й звуки, тому не здатна зрозуміти суть прочитаного. Порушення має неврологічне походження і не пов’язане з низьким інтелектом, недостатньою мотивацією до навчання або поганим зором, повідомляє WomanEL з посиланням на Onclinic.
Приклади проявів дислексії:
- замість слова «книга» людина може читати «книта», а замість «щілина» — «цілина»;
- «молоко» може бути прочитано як «моколо», а «люди» — як «лдюи»;
- слово «слон» може читатися як «лон» або «сон».
Клінічний опис розладу читання зробив у 1881 році німецький лікар Освальд Берхан. Термін «дислексія» вперше використав у 1887 році німецький офтальмолог Рудольф Берлін, описуючи випадок пацієнта, у якого були труднощі з читанням при нормальному рівні інтелекту і фізичних здібностей. Серед відомих людей із дислексією — шестиразовий лауреат премії «Еммі», журналіст Андерсон Купер, голлівудська актриса та ведуча Вупі Голдберг, британський підприємець та засновник корпорації Virgin Group Річард Бренсон.
Причина дислексії — порушення в структурі й роботі лівої півкулі головного мозку, відповідальної за логіку, аналіз та розуміння слів. У нормі лобна (забезпечує вміння писати й розмовляти), тім’яна (допомагає у сприйнятті та декодуванні слів) і потилична (відповідає за сприйняття зорової інформації) долі лівої півкулі функціонують рівномірно. У людей з дислексією активність у тім’яній і потиличній долях знижена.
Фактори ризику, які можуть спровокувати дисфункцію мозку і спричинити розвиток дислексії:
- генетична схильність (наявність розладу читання у близьких родичів);
- ускладнення після вірусних захворювань (краснухи, кору, герпесу);
- отруєння головного мозку хімікатами, важкими металами, нікотином;
- черепно-мозкові травми;
- нейроінфекції (менінгіт, енцефаліт, нейросифіліс);
- психоемоційні стани та захворювання (депресія, тривожний розлад, деменція);
- патології судин головного мозку (аневризма, інсульт, хронічна ішемія мозку);
- стрімкі або затяжні пологи з ускладненнями (тривале кисневе голодування плода, стиснення його голови під час проходження родовими шляхами);
- дефіцит мовного спілкування;
- надто ранній або пізній початок навчання дитини грамоті;
- багатомовність у сім’ї;
- надмірні розумові навантаження.
Серед факторів, що сприяють розвитку дислексії, наука психосоматика виділяє хронічний стрес і часте емоційне перевантаження. Надмірна суворість батьків і відсутність підтримки також можуть сповільнити темпи розвитку когнітивних навичок у дитини.
Як лікується дислексія?
Повністю дислексія не лікується, проте розлад можна контролювати за допомогою спеціальних навчальних методик. Навчати дислексиків читанню рекомендується за підручниками, де текст надруковано великими різнокольоровими літерами для полегшення сприйняття. У шкільних програмах для дислексиків на засвоєння нової інформації має виділятися більше часу, ніж для дітей без порушення читання.
Для тренування сприйняття тексту на слух варто практикувати прослуховування аудіокниг. Також корекція дислексії потребує постійного поповнення словникового запасу. З дислексиком потрібно вчити нові слова, паралельно поділяючи їх на звуки і букви та вимовляючи значення кожного з них. Для профілактики дисграфії, яка може супроводжувати дислексію, рекомендується використовувати тренажери для письма і регулярно писати диктанти.
Медикаментозного лікування дислексії не існує. Пацієнтам, у яких розлад читання супроводжується депресією або СДУГ, лікар може призначити інгібітори зворотного захоплення серотоніну, при підвищеній тривожності — анксіолітики, при розладах сну — снодійні. Проте специфічні фармакологічні препарати не входять у протокол лікування порушень читання.
До речі, раніше Арнольд Шварценеггер зізнався, що страждає від дислексії.