Ви готуєте печиво, а ваша дитина відчайдушно намагається вилизати миску. Ви просите її нічого не чіпати і почекати, поки ви не закінчите, і що ж робить ваша дитина? Дивиться вам прямо в очі і суне палець прямо в тісто. Або як щодо вчорашнього дня, коли ви сказали дитині перестати стрибати на дивані, а вона просто посміялася з вас і продовжила?
Якщо вам знайома така поведінка, ви не самотні. На щастя, у дитячої психологині Instagram докторки Беккі Кеннеді є кілька порад, якими з вами хоче поділитися WomanEL.
Як заспокоїти дитину під час істерики
Ваша дитина сміється вам в обличчя, коли ви намагаєтеся зробити їй зауваження? Ваша дитина посилює свою поведінку щоразу, коли ви просите її припинити цю поведінку? Ні, ваша дитина не соціопат. З вами і з нею все гаразд.
«Ми часто думаємо про істерику як про те, що дитина падає на землю, плаче і стає безпорадною», – каже докторка Беккі. «Це лише одна з форм істерики. Інша форма істерики – це ескалація поведінки». Так, а це означає, що вони сміятимуться і робитимуть саме те, що ви заборонили їм робити.
То чому ж діти так чинять? «Насправді вони почуваються некерованими. Їм важко, а не вам».
І найбільше в цей момент ці діти потребують вашого запевнення, що в основі своїй вони хороші (і що їхня поведінка не робить їх автоматично поганими). По-друге, їм потрібно, щоб ви «вели їх за собою, дотримуючись правильних меж». Це означає, що не можна лякати їх або злитися, застерігає докторка Беккі. Але при цьому потрібно бути рішучим і твердим.
Вони мають знати, що в цей момент ми боїмося їх менше, ніж вони самі. Припустимо, ви просите дитину не кидати іграшку, а вона все одно кидає. Що не потрібно робити в цей момент – кричати на дитину або читати їй нотації, а краще постати перед нею сильним лідером, сказавши їй, що кидати іграшки – це недобре, а потім забрати іграшку.
Потім, коли істерика закінчиться, ви зможете допомогти їй сформувати навички, необхідні для зміни своєї поведінки.
Але що робити в першому випадку? Як реагувати на першу істерику: коли дитина пхикає? Ось відповідь.