Можливо, ви чули, що старша дитина – владна, середня – дипломатична, а молодша – завжди домагається свого. Але, напевно, не варто говорити, що все це стереотипи, до того ж надто спрощені. Існують стереотипи і про єдиних дітей. Згідно з теорією «синдрому єдиної дитини», відсутність братів і сестер може зробити людину більш схильною до розвитку певних якостей. Звісно, кількість братів і сестер – або їхня відсутність – може визначати характер людини, але якою мірою? І що взагалі таке синдром єдиної дитини?
WomanEL вирішив, що ця тема дуже цікава. Тому ми розповімо про це поняття з точки зору психотерапевтів.
Що таке синдром єдиної дитини
За словами психотерапевтки Крісті Тсе, синдром єдиної дитини означає ідею про те, що єдині діти схильні до певного набору негативних рис, як-от егоїзм або впертість. Ця теорія сягає 1896 року, коли американський дитячий психолог Г. Стенлі Голл опублікував результати проведеного ним національного дослідження. Згідно з його висновками, єдині діти мали довгий список загальних негативних рис, що дало йому змогу сказати, що бути єдиною дитиною – це «хвороба» сама по собі. Немає потреби говорити, що його робота сьогодні вважається спірною.
За останні 50 років експерти з дитячої психології заперечили і розвінчали багато висновків Голла.
Дослідження, проведене 2019 року серед більш ніж 20 500 дорослих людей, спростувало ідею про те, що статус єдиної дитини істотно впливає на особистість. Дослідники виявили, що між людьми, які виросли з братами і сестрами, і тими, у кого їх не було, немає серйозних відмінностей. Наприклад, у єдиних дітей трохи частіше проявляються ознаки невротизму, але при цьому вони також частіше демонструють вищий рівень відкритості.
Дослідження, проведене 2024 року серед китайських дітей і підлітків віком 9-15 років, показало, що, всупереч стереотипам, єдині діти демонструють більше просоціальної поведінки, ніж діти з братами та сестрами. Під просоціальною поведінкою можна розуміти все, що приносить користь іншим, наприклад, обмін досвідом, волонтерство, пожертви, піклування та співпрацю. Дослідники дійшли висновку, що в кінцевому підсумку позитивні стилі виховання мають набагато більший вплив на просоціальну поведінку дітей, ніж кількість братів і сестер.
Висновок? Наявність однієї дитини чи кількох дітей не впливає на їхній розвиток так само сильно, як інші фактори, такі як домашнє середовище, стосунки з батьками та рівень соціалізації з однолітками.
Ви очікуєте появи малюка? Тоді пропонуємо використовувати наш онлайн-калькулятор терміну вагітності для відстеження вагітності.
Загальні риси єдиних дітей
На думку ліцензованих психотерапевтів, існують деякі загальні риси єдиної дитини:
- Незалежність. Експерти кажуть, що єдина дитина, природно, більш схильна стати самостійною – врешті-решт, у неї немає братів і сестер, з якими можна тусуватися, навчатися або просити про допомогу.
- Креативність. Оскільки в них немає братів і сестер, з якими можна гратися, вони змушені розважатися самі. У результаті єдині в сім’ї діти часто дуже креативні та мають багату уяву.
- Зрілість. Без братів і сестер єдині в сім’ї діти, як правило, проводять набагато більше часу з дорослими. Це може призвести до того, що вони досягнуть більш високого рівня зрілості.
- Складність спільного використання (часом і жадібність). У соціальному плані вони можуть зазнавати труднощів із розвитком навичок роботи в команді, оскільки в них не було можливостей орієнтуватися у стосунках між братами та сестрами.
- Упевненість. Безроздільна увага і підтримка з боку батьків можуть зміцнити впевненість і самооцінку єдиної дитини.
- Перфекціонізм і чутливість до критики. У них більше батьківської уваги і підтримки, а оскільки немає інших дітей, на яких можна було б зосередитися, вони можуть відчувати більший тиск, щоб домогтися успіху.
Як поводитися з дитиною, у якої проявляються ознаки синдрому єдиної дитини?
Якщо у вас тільки одна дитина, і ви почали помічати, що в неї проявляються будь-які з вищезгаданих потенційно проблемних рис, експерти кажуть, що ви можете зробити багато чого, щоб стимулювати позитивні зміни.
- Заохочуйте заняття, які сприяють співпраці. Записуйте їх у командні види спорту або на групові заняття, це допоможе прищепити їм цінність спільного проведення часу та спільної роботи.
- Влаштовуйте регулярні ігрові зустрічі. Створення можливостей для гри вашої дитини з однолітками вдома може сприяти розвитку таких соціальних навичок, як уміння ділитися і йти на компроміс.
- Хваліть за хорошу поведінку. Позитивне підкріплення – найефективніший спосіб змінити поведінку. Хваліть і заохочуйте випадки співпереживання, співпраці та ефективного вирішення конфліктів, заохочуючи таку поведінку, щоб вона стала звичкою.
- Станьте волонтером разом із ними. Це допоможе виховати емпатію та почуття відповідальності. Запропонуйте дитині різні варіанти волонтерства, щоб вона могла обрати справу, яка їй до душі.
- Моделюйте те, що ви хочете бачити. Діти багато чого вчаться, спостерігаючи за своїми батьками. Беріть участь в іграх і заняттях, які вимагають чергування і спільної роботи, допомагаючи дитині відпрацювати ці навички у веселій і структурованій формі.
- Заведіть щоденник. Ведення щоденника – чудовий інструмент для дітей, тому що він не тільки дає їм безпечний простір для роздумів про свої думки та почуття, а й пропонує вихід для розвитку самосвідомості та емоційної регуляції.
- Встановіть реалістичні очікування. Якщо ваша дитина виявляє ознаки перфекціоністських нахилів, рекомендується наголошувати на важливості зусиль і вдосконалення, а не досягнень. Уникайте встановлення надмірно високих очікувань. Зосередьтеся на процесі, а не на результаті. Це допоможе вашій дитині виробити здорове ставлення до труднощів.
А чи знали ви, що те, старша ви дитина в сім’ї чи молодша, вплине на ваше виховання власних дітей? Тут ми писали про це.