Анорексія є розладом харчової поведінки, який супроводжується обмеженням калорійності раціону до рівня, що не покриває фізіологічні потреби організму, що призводить до значного зниження ваги, повідомляє WomanEL. Анорексія (або нервова анорексія) — це термін, який означає «небажання їсти». Поширеність патології у світі за різними оцінками становить від 0,3% до 4%. Анорексія частіше зустрічається у підлітків і жінок до 40 років.
Це психічне захворювання може розвинутися у будь-якої людини, проте до групи підвищеного ризику належать підлітки та люди, які дотримуються дієт або піддаються критиці через звички в їжі, фігуру або масу тіла. Додатковими факторами ризику можуть бути зміни у житті, що супроводжуються стресом (наприклад, переїзд, розрив стосунків, зміна роботи або навчального закладу), перфекціонізм і надмірна стурбованість власною зовнішністю.
Анорексія лікується, але терапія може бути тривалою (особливо при запущених формах патології). Щоб підвищити шанси на одужання і уникнути ускладнень, рекомендується проводити лікування на початкових стадіях анорексії.
При виявленні перших ознак нервової анорексії можна звернутися до психіатра (при дитячій анорексії — до педіатра). За результатами обстежень лікар при необхідності може направити пацієнта на консультацію до інших вузькопрофільних фахівців (наприклад, ендокринолога або гастроентеролога тощо).
Щоб підтримати людину з анорексією, крім виконання рекомендацій лікаря, необхідно налагодити довірливе спілкування, уникати примусу, порівнянь, критики і засудження. Також важливо мотивувати людину, яка проходить курс лікування або відновлення після анорексії, до підвищення соціальної активності для запобігання самоізоляції і зниження самооцінки.
Джерело: onclinic.ua
Також дізнайтеся, як у дитини відрізнити депресію від маніпуляції.