У багатьох сім’ях питання про те, чи можна називати дитину іменем покійного родича, викликає справжні суперечки. Хтось вважає, що ім’я померлого несе «долю мертвого» й накликає нещастя. Інші — що це прояв любові й поваги до рідних, які вже не з нами. Але що каже церква? Розповідає WomanEL.
Священик Православної церкви України Олексій Філюк відповідає без пафосу і сумнівів, що називати — можна. І не просто можна, а варто. Його особиста історія тому найкращий приклад. Він сам носить ім’я свого дідуся Олексія, а в обох гілках роду були дідусі з однаковим ім’ям.
Філюк пояснює, що церква не має жодних заборон щодо імен покійних. Страхи, пов’язані з ними, не мають нічого спільного з християнським вченням.
Забобони виникають там, де бракує знання або сили прийняти втрату. Люди часто вигадують прикмети, щоб хоч якось пояснити трагедії, які трапляються в житті. Але імена предків — це не містика, а пам’ять. Тиха, глибока, родинна. І така, що передається з покоління в покоління.
Давати дитині ім’я бабусі чи дідуся — це красива і глибока традиція. Це спосіб зберегти зв’язок з тими, хто нас виростив, хто передав нам свою ніжність, досвід, історії, родові звички, — пояснив священик.
За словами Олексія Філюка, ми часто шукаємо імена в модних списках, обираємо рідкісні варіанти, але ігноруємо той безцінний пласт, який уже є в нашій сім’ї. Тож, якщо вам важко відмовлятись від дорогого імені — не відмовляйтесь.
Священик наголошує, що у родині можуть бути десятки гарних імен, пов’язаних із прабабусями, прадідусями, тітками чи дядьками. Забувати їх — значить обривати зв’язок між поколіннями. Дитина, названа на честь предка, автоматично стає частиною родинної історії. І це не несе жодної загрози.
Якщо ви думаєте назвати малюка ім’ям покійного родича — зробіть це без страху. Розпитайте старших про людину, на честь якої хочете назвати дитину. Розкажіть дитині її історію. Так з’являється відчуття родини в імені, яке щодня звучить поруч.
Також дізнайтесь, Данило чи Даниїл: як правильно називати Даню українською.