З 24 вересня по 4 жовтня у Києві пройде 16-й Одеський міжнародний кінофестиваль (ОМКФ). Цьогорічний національний документальний конкурс об’єднає фільми, що фіксують країну у вирі війни, соціальних змін і тихої сили повсякденного життя. Серед учасників — роботи про відновлення міст після окупації, життя на передовій, дитячі спогади війни та історії, де особисте і національне переплітаються в один сюжет. Які документальні історії покажуть у національному конкурсі – розповідає WomanEL.
Головна нагорода, статуетка «Золотий Дюк», дістанеться найкращому українському документальному фільму. Журі також вручить дві спеціальні відзнаки, а глядачі визначать переможця Гран-прі серед робіт національного та європейського конкурсу.
«Музика буття» (Геннадій Черномашинцев)
Будинок культури у маленькому містечку стає ареною боротьби за виживання духового оркестру. Музика для героїв стрічки — не робота, а спосіб дихати.
«Обережно: діти» (Світлана Рудюк)
Дитячі голоси війни. Кадри, де гра вплітається у травматичні спогади, а кожна розмова — крок до зцілення.
«Татова колискова» (Леся Дяк)
Погляд на ветерана, який повертається у родину, але не може втекти від фронтових спогадів. Неочікуваний хід камери відкриває нову, особисту перспективу режисерки.
«Гра на перехоплення» (Володимир Мула)
Двоє братів: один у небі з ППО, інший — на футбольному полі. Війна і спорт, небезпека і мрія.
«Дівія» (Дмитро Грешко)
Візуальна медитація про природу України під час війни. Екологи, сапери, волонтери і земля, що намагається вижити.
«Простий солдат» (Артем Рижиков, Хуан Каміло Крус)
Режисер з камерою у руках і зброєю за плечима. Хроніка війни без фільтрів і пафосу.
«Спеціальна операція» (Олексій Радинський)
Хроніка окупації Чорнобильської АЕС, змонтована з відео камер спостереження. Статичні кадри, що б’ють сильніше за монтаж.
«Уламки світла» (Міла Тешаєва, Маркус Ленц)
П’ять історій відбудови життя у Бучі, Ірпені та Бородянці. Питання: як відновитися, коли війна ще триває?
Цьогорічний конкурс показує, як документалісти перетворюють особисті історії на колективну пам’ять, а біль на мистецьке свідчення часу.
Раніше ми розповідали про ретроспективу Віма Вендерса на ОМКФ: 11 фільмів, які покажуть на Одеському кінофестивалі 2025.