Нам із дитинства говорили, що потрібно закінчувати розпочате. Читати книжку, робити уроки і… доїдати всю їжу з тарілки. Багато хто з нас, дорослих, виросли з принципом «ти не зрушиш з місця, поки тарілка не буде чистою», незалежно від того, були ми ситі чи ні. Ми вже самі батьки сьогодні, тоже чи повинні ми дотримуватися того самого правила, чи нам слід спокійніше ставитися до прийому їжі? Нещодавно експертка розповіла, чому насправді не можна змушувати дітей доїдати всю їжу на тарілці.
WomanEL впевнений, що будь-яким батькам буде цікаво про це дізнатися. Тому ми розповімо про це докладно.
Чому не можна змушувати дітей доїдати всю їжу на тарілці
Лара Зібаррас, психологиня і тренерка з позбавлення від розладів харчової поведінки, каже, що батьки не повинні змушувати дітей доїдати. «Коли дітей змушують доїдати, їх вчать ігнорувати сигнали ситості та їсти доти, доки їм не стане комфортно», – пояснює вона. «Більшість із нас знають ту точку комфорту, коли ми відчуваємо себе ситими. Якщо ми вийдемо за її межі, то швидко опинимося в стані дискомфорту, а це не найприємніше відчуття! Змушуючи дітей продовжувати їсти, ми робимо те саме».
Вона також зазначає, що, будучи дорослими, ми часто забуваємо, що наш апетит може змінюватися день у день. У деякі дні ми відчуваємо себе більш голодними, тому що були більш активними або більше працювали мозком. «Діти такі самі. Іноді вони голодні через стрибки росту або напружений ігровий день. А іноді вони просто не такі голодні, і це нормально».
Деякі батьки можуть змушувати дітей доїдати їжу, бо хочуть, щоб вони не перекусили чимось іншим (солодким і шкідливим). А діти можуть говорити, що вони «ситі», коли насправді вони хочуть з’їсти закуску, яка може здатися їм смачнішою.
Докторка Зібаррас каже, що примус до доїдання не завжди допомагає впоратися з цією проблемою. «Це призводить до проблем із саморегуляцією. І в кінцевому підсумку такі діти насилу перестають їсти, щойно наситяться», – каже вона. «Це може призвести до харчових страхів або навіть розладів харчової поведінки в більш пізньому віці». «Розлади харчової поведінки – це серйозні психічні захворювання, які можуть сильно вплинути на життя людини», – додає вона.
Як допомогти дітям зрозуміти сигнали голоду та ситості
Докторка Зібаррас каже, що важливо постійно розмовляти з дітьми про їхній голод і ситість, пропонуючи таке:
- Нехай ваші діти описують свій голод. «Запитайте їх, де в їхньому тілі вони відчувають голод і на що це схоже. Зазвичай люди описують голод як бурчання в животі, але голод може проявлятися і по-іншому, наприклад, у вигляді запаморочення, зниження енергії або втрати концентрації уваги».
- Регулярно перевіряйте їх: «Запитайте »Наскільки ти голодний? Де ти відчуваєш голод у своєму тілі?». Можна навіть попросити їх оцінити свій голод за шкалою 1-5 (або 1-10), щоб допомогти їм зрозуміти різницю між «я голодний» і «я міг би з’їсти що-небудь зараз».
- Повідомляйте про свій голод. «Насправді діти дуже добре розпізнають сигнали ситості. Подумайте про те, як дитина відвертає голову, коли закінчує їсти. Вербалізація власного почуття голоду допоможе їм навчитися робити те саме».
Що робити, якщо ви стурбовані проблемою харчових відходів
Багато сімей зі зрозумілих причин стурбовані проблемою харчових відходів, коли їхні діти не доїдають усе, що лежить на їхніх тарілках. Але докторка Зібаррас дає кілька порад, які допоможуть впоратися з цією проблемою:
- Якщо ви помітили, що ваша дитина не завжди доїдає все на тарілці, спробуйте спершу подавати менші порції, а якщо вона все ще голодна, то можна дати і більше.
- Дозвольте дитині самій обслуговувати себе під час деяких частин трапези. Наприклад, дайте їй можливість покласти на свою тарілку нарізані овочі.
- Якщо у вас залишилися залишки їжі, не викидайте їх. Покладіть її в контейнер і запропонуйте дитині пізніше або збережіть для наступного прийому їжі.
А ви чули про такий стиль виховання, як «Маяк»? Тут ми розповідали, що це таке і в чому його користь для дітей.