Тема усиновлення досі оточена безліччю міфів, страхів і упереджень. Багато українців задаються питанням: «А раптом з дитиною щось не так?», «А як же гени – адже вони все вирішують?». Однак реальна практика, історія сімей і думка фахівців говорять про протилежне. Сьогодні ми хочемо підняти важливе питання, чому не варто боятися усиновлювати дітей. Нещодавно 37-річна адвокатка і усиновителька Інна Мірошниченко розповіла в інтерв’ю Раміні Есхакзай, що насправді впливає на долю і особистість дитини.
Дружина шоумена Тімура Мірошниченка поділилася своїм особистим досвідом і думкою з приводу усиновлення в Україні. WomanEL пропонує разом розібратися і з’ясувати, чи дійсно сирота – «це кіт у мішку».
«Сирота – кіт у мішку»: правда чи міф, і чому не варто боятися усиновлювати дітей
В інтерв’ю з Інною Мірошниченко журналістка Раміна Есхакзай підняла важливе питання – чи дійсно взяти дитину з дитбудинку – це як кіт у мішку. Вона зазначила, що багато хто боїться, що вкладуть всю любов і тепло в дитину, а потім вона запитає їх, де її батьки, і скаже «до побачення». На думку Раміни, це – міф.
Інна Мірошниченко ж вважає, що однозначної відповіді на це питання немає. Адже, з одного боку, це і справді кіт у мішку – в тому сенсі, що ви не можете підготуватися до того, що буде. Але, якщо говорити про гени, в цьому випадку «вони практично не мають ніякого значення».
Інна каже, що гени – це схильність до чогось (до певного захворювання або залежності), яка може ніколи в житті і не проявитися.
На думку багатодітної мами, проблема часто полягає в тому, що дітям-сиротам часто не вистачає опори. Є чимало випадків, коли батьки, не знайшовши спільної мови з прийомною дитиною-підлітком, повертають її в дитбудинок. Це відбувається тому, що у дитини є біль, яку батьки не змогли вилікувати за цей час. Але Мірошниченко запевняє, що це не говорить про те, що ви погані («Я не Боженька, щоб всі болі вилікувати»). Просто потрібно прийняти той факт, що це може статися. Згадайте себе в підлітковому віці. Хіба ви були вдячні своїм батькам, навіть якщо вони вас народили? Не варто очікувати цього і від своїх дітей.
Інна впевнена, що, коли дитина виросте і почне самостійне життя, вона зрозуміє, ким би вона була, якби не ця сім’я, і буде, звичайно, вдячна їй.
Вона також радить не брати в сім’ю дитину, якщо ви очікуєте чогось у вигляді вдячності. Адже ви можете не тільки не отримати вдячності, ви можете пройти через сильне випробування психіки. Правда в тому, що діти, які пізнали біль протягом тривалого часу, можуть почати провокувати батьків, робити щось, щоб перевірити, чи приймуть вони їх і чи не кинуть, «якщо він настільки поганий». Роблять вони це несвідомо і не спеціально. І до цього варто бути готовим.
Якщо очікувати вдячності, то це дійсно кіт у мішку. Кіт у мішку може бути ще й тому, що ти не знаєш, які саме травми є у дитини і в якому віці вони проявляться (і яким чином). «Але це вже точно твоя дитина. І твоя задача – дозволити цьому котику в мішку стати котиком. Може, він буде з кігтями, злим, ричати, але все одно це буде твій котик», – підсумовує Інна в інтерв’ю.
Наш висновок? Боятися усиновлення – природно, але не потрібно. Так, ви не можете передбачити, з якими травмами прийде дитина і як вони проявляться. Так, це може бути непросто. Але гени – не вирок, і вдячності чекати не варто. Головне – дати дитині стабільність, любов і опору. І якщо ви готові прийняти її з болем, з бунтом – вона обов’язково виросте і зрозуміє, що саме ви стали її справжньою родиною. Навіть якщо шлях до цього буде не прямим.
Хто така Інна Мірошниченко?
Нагадаємо, Інна Мірошниченко – багатодітна мама, успішна адвокатка і блогерка, правозахисниця дітей-сиріт. 37-річна українка родом з Донецька і перебуває у шлюбі з українським шоуменом Тімуром Мірошниченком. Разом вони виховують чотирьох дітей: двох біологічних – Мію і Марка, та двох прийомних – Марселя і Ангеліну. Інна займається резонансними юридичними справами, зокрема справою волонтера Ігоря Лаченкова, та активно веде суспільне і сімейне життя.
Як зрозуміти, що ви готові до усиновлення?
На думку психологів, зрозуміти, що ви готові до усиновлення, – означає чесно поглянути на себе, свої цінності та можливості. Це не тільки бажання допомогти дитині, а й внутрішня зрілість, здатність до безумовної любові та готовність пройти шлях, який може бути непростим.
По-перше, ви відчуваєте, що хочете стати батьком саме цій дитині, а не «врятувати» когось. Усиновлення – не про героїзм, а про готовність бути поруч за будь-яких обставин.
По-друге, ви прийняли думку, що у дитини може бути непросте минуле – травми, медичні особливості, психологічний захист – і ви не боїтеся з цим працювати, за підтримки фахівців, якщо потрібно.
По-третє, ви в парі (якщо ви не самотні) маєте спільне розуміння процесу і згодні з вибором. Усиновлення не може бути ініціативою тільки одного з батьків.
Також важливо, щоб у вас була стійка життєва ситуація: психологічна стабільність, базова матеріальна забезпеченість, простір і час для дитини.
Нарешті, ви готові поважати минуле дитини, не стирати її біографію, не замінювати, а доповнювати – і розуміти, що любов і прихильність можуть формуватися не відразу, але вони можливі, якщо є чесність, терпіння і тепло.
Не пропустіть. Ми також розповідали, як чоловіки за допомогою фіктивного усиновлення уникають мобілізації під час війни.