Психологи визначають синдром рятівника як прагнення людини постійно робити комусь добро, бути корисними та відчувати власну незамінність. У результаті такої діяльності вона отримує задоволення та підвищує самооцінку. WomanEL розповідає про 5 причин виникнення такого синдрому.
Ключові ознаки поведінки людини з синдромом рятівника
Доброта та готовність протягнути руку допомоги, безсумнівно, потрібні якості, але іноді їх стає забагато. Людина із синдромом рятівника:
– не вміє говорити «ні», навіть коли це незручно через страх конфлікту та бажання залишатися хорошою для усіх;
— нехтує власним здоров’ям заради допомоги іншим, таким чином намагаючись заслужити любов;
— постійно пропонує допомогу, навіть коли її не просять, що є способом знайти визнання та відчуття власної значущості;
— вважає себе незамінною в будь-якій ситуації через низьку самооцінку та бажання здобути визнання через корисність;
— часто бере на себе роль посередника в конфліктах, що дозволяє тримати все під контролем та уникати власних негативних емоцій.
Причини, що призводять до синдрому рятівника
Нестача тепла та уваги в дитинстві
Діти, які відчували дефіцит уваги, прагнули бути «хорошими», щоб здобути похвалу батьків, найчастіше стають «рятівниками». Їм властива низька самооцінка та низькоресурсний стан.
Якщо в дитинстві дитина не отримала достатньо турботи, то, дорослішаючи, вона може неусвідомлено проявляти гіперопіку по відношенню до інших, компенсуючи брак уваги до себе.
Надмірне заохочення жертовності батьками
Надмірне заохочення жертовності батьками призводить до відсутності розуміння особистих кордонів. В дитинстві така людина мусила заслуговувати любов батьків різними вчинками. А в дорослому віці в неї розвинулася стійка потреба бути корисною оточенню та демонструвати свою безвідмовність без меж.
Нестабільні батьківські фігури
Нестабільні батьківські фігури та необхідність брати на себе роль головного в сім’ї надалі перетворюється на нездатність приймати турботу. Непередбачуваність життєвих подій викликає тривогу і страхи.
«Рятівник» регулює інших, щоб відчути себе в безпеці. Контролюючи чийсь вибір, дії або стиль життя, у нього з’являється ілюзія, що допомога чи поради іншим людям можуть запобігти неприємностям і вплинути на майбутнє.
Нереалізованість у важливих сферах
Найчастіше «рятувальниками» стають люди, які не були популярними серед однолітків і ті, хто не відчував у своєму житті достатньо підтримки і схвалення. Таким чином вони намагаються отримати похвалу, на яку виявилися нездатними або скупими їхні батьки та оточення.
Маніпуляції та формування почуття провини
Психологи кажуть, що рятівники частіш за все походять з деструктивних сімей. Маніпуляції та формування почуття провини в дисфункціональній сім’ї є нормою, яку дитина переносить в доросле життя.
Цим часто зловживають батьки щодо своїх вже дорослих дітей, коли постійно нав’язують свою допомогу. А самих дітей ніхто не запитує, чи потрібна їм ця допомога.
Чому важливо піклуватися про себе
Синдром рятівника може призвести до вигорання, депресії та проблем у взаєминах. Важливо навчитися ставити межі, говорити «ні» та піклуватися про себе.
Також цей синдром здатний робити людей слабкими та піддатливими до маніпуляцій. Тож звертайте увагу на власне життя, адже у вас теж є нерозв’язані питання.
Допомога іншим має бути усвідомленою, а не нав’язливою. Щоб позбутися синдрому рятівника, найкраще звернутися до психолога чи психотерапевта. Кваліфікований спеціаліст допоможе розібратися у причинах синдрому та розробити стратегію його подолання.
Раніше ми розповідали, як взяти власне життя під контроль за новою ранковою методикою.