Усі ми хочемо поліпшити своє життя і навіть розуміємо, що нам потрібно зробити. Наприклад, щоб поліпшити здоров’я, самопочуття і зовнішній вигляд я вирішую бігати вранці. Класне рішення! Але чогось не працює: то просинаю, то переношу на завтра, то погода підводить, то настрій. І я б побіг, але щось ніяк… Чому не працює, адже рішення прийнято?
Є чотири основні “частини” в нас, які відповідають за ухвалення рішень:
– Емоційна
“Хочу”, “Потрібно”, “Ось це мені зараз дайте”.
– Тілесна
“Тягне”, “Ноги самі йдуть”, “Рука тягнеться”.
– Інтелектуальна
Аналіз, зважене рішення, є “за” і “проти”, аргументи.
– Духовна
Мудра частина. Щось за рамками переліченого вище.
Перші три (емоційна, тілесна та інтелектуальна) можуть працювати, а можуть не працювати. Передусім не працювати на нас. А ось четверта працює завжди.
Спочатку давайте розберемося чому не працюють перші три.
Емоції штука не стабільна, особливо якщо ми не займаємося вивченням і розвитком свого емоційного інтелекту. Сьогодні одне “хочу”, завтра інше.
Тілесна частина, якщо ми її чуємо, наш друг. Але якщо ми не у зв’язку зі своїм тілом, то й діло так собі.
– Ти чого запізнився?
– Та задумався, і ноги самі принесли не туди, потім повертався.
Інтелектуальна – чудова частина, шикарна. Але аж надто любить наш розум аргументовано подавати нам ідеї, на зразок, чому “рано вранці вставати погано для здоров’я”, “вода навантажує нирки”, а “сміття все одно в загальний бак потім зсипають, чого його сортувати”. Якщо людина весь час у думках і аналізі й не виходить за рамки своєї голови, а живе в голові – всі її рішення ніяк не виведуть і не виштовхнуть її за ці власні рамки.
Рішення, ухвалені з останньої частини, мудрої, працюють завжди.
Тут з’єднуються всі частини, і додається щось ледве вловиме, тонке, усвідомлене. Коли в даний момент мені не добре, але я розумію для чого мені це. Робити духовні практики, вчитися, змінювати харчування, займатися спортом, вводити корисні звички і дисципліну в життя – це про відповідальність і дорослість. А щодо мудрості?
Мені подобається запитання: “Ви слухачі своїх думок або мислителі своїх думок?”
Питання добре і відповідь очевидна. Якби ми могли обирати, про що думати, чи ставали б ми хронічними прокрастинаторами? Чи думали б ми про те, чому нам не треба вийти вранці на пробіжку?
А якщо я – слухач, то як я приймаю рішення?
У багатьох книгах і вченнях сходяться до відповіді: минулий досвід.
Те, що ми створювали в минулому, визначає сьогодення. Ми чуємо думки, які самі “посіяли” минулим досвідом.
І як же мені ухвалювати інші рішення, якщо в мене тільки ось такий досвід?
Створити новий! Зробити щось, чого ви раніше не робили, протилежне тому, що робите, і в позитивному ключі.
Наприклад, якщо ми починаємо ранок із читання пабліків і новин, які нас тривожать, то нам потрібно:
– перестати це робити;
– робити протилежне (читати, дивитися позитивне, а краще – робити щось позитивне (бігати, як у нашому прикладі), а ще краще – робити щось позитивне для інших людей (наприклад, бігати та одночасно збирати сміття);
– робити це протилежне регулярно, щодня, тривалий час.
І тут з’єднуються всі чотири перераховані вище частини в одне ціле і єдине:
“Я хочу бігати вранці!”
“Тіло просить!”
“Я знаю, що це корисно. Це покращує здоров’я, і є цьому медичне і наукове обґрунтування.”
“Створюючи цю корисну звичку, я стану більш енергійним, мій ранок буде заповнений позитивним досвідом, я показую приклад оточенню (своїм дітям), у мене будуть сили на реалізацію моїх проєктів та бажання допомогати іншим.”
Приправимо цей рецепт дисципліною, і ви у найближчому майбутньому вже слухач зовсім інших думок.
Не вірите, що вийде? Є один варіант – перевірити самостійно.
Авторка Катерина Діденко
сертифікований арттерапевт,
членкиня Міжнародної федерації арттерапії
та розвитку особистості,
Лицар гуманної педагогіки.
г. Братислава, Словаччина (м. Донецьк, Україна)
2.05.2023