6 червня щорічно в Україні відзначають професійне свято, День журналіста. Працювати в ЗМІ в наш непростий час – це велика відповідальність. Потрібно відстежувати найактуальнішу інформацію і правильно її донести до громадськості. На щастя, в Україні чимало висококваліфікованих фахівців, які справляються з цим завданням.
Чесні та рішучі, ці професіонали своєї справи завоювали авторитет і довіру в аудиторії. Їх хочеться слухати, адже вони ніколи не підведуть. Пропонуємо вашій увазі список найкращих українських журналісток за версією WomanEL:
Алла Мазур
Українську журналістику неможливо уявити без Алли Мазур. 57-річна телеведуча інформаційно-аналітичної програми ТСН на каналі 1+1 є лауреаткою багатьох премій, включно з «Телетріумфом» (отримавши вісім статуеток, Алла Григорівна побила рекорд). 1999 року її було нагороджено орденом княгині Ольги III ступеня, а 2020-го – орденом княгині Ольги II ступеня за внесок у розвиток країни.
Попри те, що батьки Алли Григорівни були лікарями, вона ще в школі виявила інтерес до журналістики. Майбутня знаменитість писала статті для місцевої районної газети, редакція якої одразу помітила талант дівчини. Згодом вона вступила на факультет журналістики Київського університету ім. Тараса Шевченка і переїхала до столиці. Алла Мазур працювала кореспонденткою, ведучою радіопрограми, готувала радіомарафони, а пізніше й ведучою на телебаченні.
1 січня 1997 року відбувся перший ефір ТСН з Аллою Мазур як ведучою, яку вона веде й досі. Алла Григорівна є для багатьох українців еталоном професіоналізму, а також неймовірної сили духу: 2019 року телеведуча повідомила, що має рак, але бореться з хворобою і не збирається залишати роботу.
Тетяна Даниленко
В юності 39-річна журналістка і телеведуча точно знала, ким працюватиме в майбутньому. Дівчина закінчила Інститут журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, але вже під час навчання справила враження на співробітників СТБ завдяки своєму матеріалу про відсутність інфраструктури на Лівому березі Києва, після якого її взяли на посаду кореспондентки програми «Вікна-столиця». Даниленко також працювала на Radio NV, 5 каналі, Телеканалі ZIK, hromadske.ua.
Незвичайний, але дуже цікавий факт: 2011 року Тетяна Володимирівна потрапила до книги рекордів Гіннеса за те, що стала ведучою найдовшого в історії ток-шоу. Вона провела з Павлом Кужеєвим телемарафон «Українська незалежність», який тривав 52 години. Того ж року Тетяна отримала Всеукраїнську премію «Жінка III тисячоліття».
У 2020 Тетяна Володимирівна створила свій YouTube-канал «Даниленко», на якому представляє авторську політичну аналітику та публікує цікаві інтерв’ю.
Наталія Гуменюк
39-річна письменниця і журналістка лише здається тендітною жінкою. Одного разу Наталія Петрівна зважилася поїхати на Близький Схід, коли там розгорталися події арабської весни. Завдяки цьому досвіду з’явилася на світ книжка «Майдан Тахрір», збірка репортажів, у яких вона спілкується з блогерами, атеїстами, музикантами, ісламістами, матерями, журналістами тощо. Читачі зазначають, що текст не може залишити українця байдужим – адже в ньому є маса паралелей із досвідом українського суспільства після Майдану.
Чи мріяла Наталія Гуменюк стати журналісткою? Не зовсім. У 9 років вона настільки захопилася військовими конфліктами, що в неї з’явилася мрія – стати гуманітарним працівником (а до цього хотіла стати астрономом). Подорослішавши і поступивши на журналіста до ВУЗу, дівчина зрозуміла, що ця професія дасть їй змогу подорожувати світом і розповідати про життя людей. І їй це вдалося: вона висвітлювала події в понад 50 країнах світу, працювала журналісткою-міжнародницею на різних українських телеканалах.
Наталія Петрівна за свою журналістську діяльність і книжки здобула безліч премій і нагород. Серед них – премії «Вільна преса Східної Європи» та «Честь професії», Best Book Award (2020). Гуменюк не боїться висвітлювати найскладніші події, але вона ніколи не порушить свої власні принципи в роботі. Для неї найголовніше – доброчесність, чесність та об’єктивність.
Соня Кошкіна
Справжнє ім’я 37-річної журналістки – Ксенія Василенко. У 2005 році, коли вона працювала в інтернет-виданні «Обозреватель», за пропозицією її шеф-редактора було прийнято рішення взяти псевдонім.
На сьогоднішній день Соня Кошкіна – журналістка, політична оглядачка, співвласниця і шеф-редакторка інтернет-видання «Лівий берег». Вона також є автором книги «Майдан. Нерозказана історія», яка присвячена подіям Євромайдану. У ній українка поділилася своїм баченням ключових подій 2013-2014 років.
До речі, через професійну діяльність Соня Кошкіна нерідко отримувала погрози. Але це її не відлякало займатися улюбленою справою: журналістику (точніше репортерство) вона вважає своїм покликанням.
Її називають одним із найкращих українських інтерв’юерів. На YouTube 2018 року Соня Кошкіна запустила свою авторську програму KishkiNa, в якій бере інтерв’ю не тільки у відомих політиків, а й діячів культури, медіа.
У 2019 році вона увійшла до рейтингу 100 найвпливовіших жінок України за версією журналу Фокус.
Наталія Седлецька
35-річна журналістка та ведуча своїм прикладом доводить, що сучасні жінки можуть досягти вершин у будь-якій сфері і що вік – це всього лише цифра. 14 березня 2023 року у своєму Facebook вона повідомила, що візьме на себе обов’язки керівника Київського бюро «Радіо Свобода».
Наталія Юріївна не уявляє свого життя без розслідувань. Влітку 2014 року вона заснувала телепрограму «Схеми. Корупція в деталях» на «Радіо Свобода», яка відтоді щотижня виходить в ефір на телеканалі UA:Перший і полюбилася багатьом українцям. Крім цього, вона є членом Центру з дослідження корупції та організованої злочинності, авторкою численних публікацій в українських і зарубіжних виданнях.
Коли ти багато працюєш, і це помічають, це завжди приємно. На щастя, діяльність Наталії була удостоєна і численних нагород: вона отримала Премії імені Олександра Кривенка «За поступ у журналістиці» та «За професійну етику» від ГО «Телекритика», нагороду «Світло справедливості», а також нагороду «Свобода ЗМІ» від американського аналітичного центру Transatlantic Leadership Network.
Анастасія Станко
36-річна головна редакторка Hromadske.tv, як ніхто інший, знає, якою небезпечною є професія журналіста. З початком збройного конфлікту на сході України дівчина зголосилася висвітлювати події в зоні бойових дій. Влітку 2014 року її разом з оператором схопили на Луганщині. За зізнанням журналістки, три дні в полоні їй здалися цілою вічністю. Але дівчина навідріз відмовлялася давати інтерв’ю російським ЗМІ.
Анастасії Романівні часто твердили, що війна – це не жіноча справа і що їй не варто туди лізти. Але вона ставила перед собою мету – боротися і доводити, що жінки можуть розбиратися в оборонці, розслідувати корупцію і їздити на війну так само професійно, як і чоловіки.
Варто також зазначити, що під час Євромайдану Станко вела трансляції в Києві, і все побачене нею підштовхнуло її зняти фільми «Злам» і «Амністія» з Ангеліною Карякіною.
У 2017-му Анастасії Романівні вручили грамоту Міноборони за значний внесок у розвиток військової журналістики. Крім цього, вона є лауреатом Премії за сміливість у журналістиці від Міжнародного жіночого медіа-фонду, Міжнародної премії за свободу преси Комітету захисту журналістів і не тільки.
Юлія Мостова
Юлія Володимирівна впродовж багатьох років вважається однією з найавторитетніших політичних журналісток країни. Не дивно, що 54-річну головну редакторку суспільно-політичного тижневика «Дзеркало тижня» часто запрошують виступати з лекціями перед молодими політиками і студентами: у Мостової є чому повчитися.
В юності Юлія Володимирівна непогано малювала і хотіла навіть вступити на художника-оформлювача книг, але передумала. Вона вирішила, що не хоче бути затворницею. Їй потрібні й цікаві були люди, з ними вона і мала намір працювати. Частково на її вибір професії вплинув батько Володимир Мостовий (він був відомим журналістом).
Вона закінчила факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, але після навчання продовжувала відточувати майстерність і вчитися у своїх колег. Мостову поважають багато журналістів, зокрема й Дмитро Гордон.
Юлію Володимирівну неодноразово включали до списку найвпливовіших жінок України, вона була тричі нагороджена премією Людина року в номінації «Найкращий журналіст року» (1996, 1997, 1999 роки). А у 2018 їй вручили золоту медаль української журналістики.
Наталія Лигачова
Наталія Львівна є випускницею Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, де вона навчалася на факультеті журналістики. Інтерес до медіапростору в неї з’явився ще в школі, де вона відвідувала гурток робітничих кореспондентів.
61-річна українка на сьогоднішній день є шеф-редактором інтернет-видання «Детектор медіа», яке вона запустила ще 2016 року. Раніше вона також працювала в компанії «Телекритика», газетах «Киевские Ведомости», «Дзеркало тижня» і «День».
Наталя Львівна зробила незаперечний внесок у розвиток сучасної журналістики в Україні, за що отримала такі нагороди, як Премія Національної спілки журналістів України імені І. Лубченка, Премія «Вільна преса Східної Європи» і звання Заслужений журналіст України (2007). Як і багатьох інших журналісток із нашого списку, Лігачову називали однією зі 100 найвпливовіших жінок України. Але вражає те, що вона опинялася в списку від тижневика Фокус 11 років поспіль: в 2006-2016.
Катерина Сергацкова
35-річна письменниця та журналістка є яскравою медіафігурою в Україні. Вона народилася у Волгограді й почала журналістську кар’єру в РФ, проте видання, в якому вона працювала, влада закрила через те, що вважала його опозиційним. У 2008 році Катерина Ігорівна переїхала до Криму, а в 2012 – до Києва. У 2015 вона отримала українське громадянство і відмовилася від російського.
Сергацкова висвітлювала події 2014 року на Донбасі, написавши багато гострих матеріалів про АТО. Як зізналася Катерина в одному з інтерв’ю, у чомусь навіть добре бути жінкою-журналісткою під час війни. Якби вона була чоловіком, за багато написаних нею тоді статей її б замкнули в підвалі або вбили.
Катерина Ігорівна нерідко потрапляла в скандальні історії та стикалася з критикою і хейтом. Але це не змусило її опустити руки і відійти в тінь. У 2017 році вона стала співзасновницею і власницею інтернет-видання «Заборона» – українське незалежне онлайн-видання, яке і зараз висвітлює актуальні теми, включно з війною в Україні.
Яніна Соколова
Багато українців вважають за краще отримувати інформацію на YouTube. 39-річна журналістка Яніна Соколова безумовно зайняла правильну нішу – вона веде свій авторський проект «Соромно!», на який підписано понад 770 тис. осіб. Родзинкою програми є її викриття антиукраїнської пропаганди в російських ЗМІ.
Незважаючи на те, що Яніна Михайлівна має дві освіти, не пов’язані з журналістикою (акторка театру і кіно, а також психологія), вона твердо вирішила пов’язати своє життя саме з цією сферою діяльності. Соколова працювала кореспонденткою, телеведучою і журналісткою на різних телеканалах.
Заслуговує на повагу не тільки досягнення Яніни Михайлівни в кар’єрі, а й її благодійність. Завдяки їй з’явився мультимедійний проєкт «Я, Ніна» (книжка, фільм і пісня), що ґрунтується на реальних подіях та особистій історії Яніни. Його метою є допомога онкохворим: журналістка сподівається надихнути людей на усвідомлення цінності життя і важливості боротьби за нього.
Вам напевно також буде цікаво прочитати наш топ найкращих спортсменок України, якими ми можемо пишатися.